Інтерстиціальний цистит – це хронічний неінфекційний запалення або подразнення стінок сечового міхура. Частіше він розвивається у жінок старше 30 років. Інтерстиціальний цистит не загрожує життю і не переростає у рак, проте може значно погіршити якість життя.
Основна інформація
Інтерстиціальний цистит, або синдром болючого сечового міхура, супроводжується болем у сечовому міхурі і / або тазу. Спектр болю може варіювати від дискомфорту до сильного болю.
Оскільки хвороба має неінфекційний характер, то в бактеріологічному посіві сечі патогенні мікроорганізми не виявляються.
Симптоми інтерстиціального циститу
Симптоми відрізняються від людини до людини. Іноді вони загострюються та вщухають і можуть бути слабо вираженими або яскраво вираженими.
Симптоми інтерстиціального циститу включають:
- біль у області сечового міхура, нижній частині живота, над лобком, у поясниці;
- біль або дискомфорт у сечовипускному каналі, лобковій кістці чи вагіні (у жінок), пенісі, яєчках, мошонці, прямій кишці (у чоловіків);
- часті сечовипускання – до 60 разів на добу;
- часті заклики до сечовипускання, навіть відразу після сечовиділення;
- біль під час статевого акту;
- неможливість стримати сечу під час закликів.
У жінок, які страждають на інтерстиціальний цистит, симптоматика може загострюватися під час овуляції або в період менструації. Симптоми можуть проявлятися яскравіше на тлі сезонних алергій, під час фізичного напруження, статевого акту, під час емоційного стресу. Вплинути на погіршення клінічної картини можуть деякі продукти (цитрусові, помідори, шоколад, продукти з високим вмістом калію, гострі страви), спиртні, газовані та напої з кофеїном, куріння.
Причини хвороби
Точна причина розвитку захворювання не встановлена. Можливі причини інтерстиціального циститу:
- Дефект тканин сечового міхура, через який речовини в сечі впливають на його тканини та призводять до появи виразок.
- Склад сечі, при якому деякі речовини подразнюють тканини сечового міхура.
- Наявність у сечовому міхурі запальних клітин (тучних клітин або мастоцитів), які можуть викликати алергічну реакцію.
- Атака сечового міхура імунною системою.
До факторів ризику розвитку інтерстиціального циститу відносяться:
- Інфекційні захворювання сечового міхура;
- Травми сечового міхура;
- Наявність аналогічного захворювання у сім’ї;
- Стать – у жінок інтерстиціальний цистит діагностують частіше, ніж у чоловіків;
- Вік від 30 років;
- Наявність хронічного болючого розладу, наприклад, синдрому роздратованої кишки або фіброміалгії.
Можливі ускладнення
Несвоєчасне лікування інтерстиціального циститу загрожує наступними наслідками:
- зменшення вмісткості сечового міхура;
- зменшення еластичності стінок органа;
- погіршення якості статевого життя та життя взагалі.
Через постійний біль та порушення сну, пов’язані з частим сечовипусканням, у хворих може розвинутися хронічний стрес і клінічна депресія.
Діагностика
При появі неприємних відчуттів під час сечовипускання варто звернутися до уролога. Оскільки немає одного дослідження, яке б виявляло інтерстиціальний цистит, діагностика включає кілька видів досліджень:
- аналізи сечі, включаючи бактеріологічні та мікроскопічні дослідження;
- цистоскопія – огляд сечовипускних шляхів та сечового міхура за допомогою тонкої трубки та спеціального приладу, які вводяться через сечовипускний канал;
- біопсія стінки сечового міхура;
- УЗД органів малого тазу;
- тест на чутливість до калію;
- вагінальні зразки (у жінок);
- дослідження секрету простати (у чоловіків).
Ультразвукова діагностика спрямована не лише на визначення захворювання, але й виключення інших захворювань сечостатевої системи. Додатково проводиться ПЛР з метою виключення патологій, що передаються статевим шляхом. Комплексна діагностика дозволяє оцінити ступінь захворювання та підібрати максимально ефективну терапію.
Методи лікування
Не існує лікування, що впливає безпосередньо на інтерстиціальний цистит. Тому лікування спрямоване на полегшення симптомів та покращення стану пацієнта.
Методи лікування інтерстиціального циститу включають:
- Медикаментозна терапія: рецептурні та безрецептурні знеболювальні засоби, препарати для контролю сечового міхура, антигістаміни, антидепресанти, спазмолітики, м’язові релаксанти та інші. Препарати приймають перорально, а деякі (гіалуронова кислота, анестетики, стероїди) вводять прямо у сечовий міхур за допомогою катетера.
- Корекція дієти та способу життя. Деякі продукти (цитрусові, шоколад, помідори, напої з кофеїном, газовані та алкогольні напої) можуть погіршувати симптоми. Негативно на симптоматику впливає куріння.
- Фізіотерапія та мануальна терапія. Проте вправи, спрямовані на зміцнення м’язів тазового дна (наприклад, вправи Кегеля), можуть погіршити симптоми.
- Промивання сечового міхура. Через уретру вводять катетер, а мочовий міхур наповнюють сумішшю лікарських препаратів.
- Розтягнення сечового міхура. Його наповнюють рідиною, щоб розтягнути м’язи, і зробити орган здатним утримувати більше сечі.
- Хірургічне лікування. Під час операції видаляють виразки або частину сечового міхура. У рідкісних випадках можуть видаляти весь орган.
Не існує схеми лікування, яка була б однаково ефективною для всіх. Пацієнтам іноді доводиться спробувати кілька методів лікування, перш ніж вдасться підібрати підходящий.
Вважається, що інтерстиціальний цистит не безпосередньо впливає на репродуктивну функцію, однак дослідження продовжуються, тому дані не можна вважати остаточними. Відомо, що інтерстиціальний цистит може призвести до ускладнень під час вагітності, наприклад, прееклампсії або передчасних пологів. Також у жінок з цим діагнозом ризики викидня збільшуються.