Дилатаційна кардіоміопатія – це захворювання серцевого м’яза (міокарда), що характеризується його розрідженням та розширенням у товщині шлуночків. Це захворювання може тривати довгий час без симптомів, тому рекомендується проходити планові обстеження для своєчасного встановлення діагнозу та початку лікування.
Що таке дилатаційна кардіоміопатія?
Захворювання, при якому порожнини серця розріджуються та розширюються (зазвичай спочатку порушується лівий шлуночок), що ускладнює перекачування крові. Серце не отримує достатньо крові, що призводить до зниження його функцій та погіршання роботи.
Основні симптоми та причини дилатаційної кардіоміопатії
На ранніх стадіях захворювання симптоми можуть бути слабко вираженими. Багато хто з пацієнтів з кардіоміопатією живе роками, не здогадуючись про свій діагноз. У інших хвороба прогресує швидше.
Симптоми дилатаційної кардіоміопатії:
- задишка;
- втома, включаючи стан, який не проходить навіть після повноцінного відпочинку;
- набряк ніг, живота;
- збільшення маси тіла;
- прискорений пульс;
- біль чи відчуття стискання в грудній клітці, особливо при фізичному навантаженні.
Приблизно у половини пацієнтів захворювання є ідіопатичним – тобто воно виникає самостійно або з неустановлених причин. У 20-30% пацієнтів дилатаційна кардіоміопатія пов’язана з сімейною історією захворювання і є наслідком генетичної аномалії. Інші причини дилатаційної кардіоміопатії:
- хронічна тахікардія;
- гострі або хронічні інфекції;
- захворювання сполучної тканини;
- вплив ліків, токсинів та важких наркотиків;
- ураження нервово-м’язової та неврологічної систем;
- порушення обміну речовин (цукровий діабет, гіпертиреоз тощо) та інші.
У деяких випадках захворювання починає прогресувати у жінок, які недавно народили дитину. У цьому випадку лікарі діагностують післяродову кардіоміопатію, яка лікується за допомогою корекції способу життя та медикаментозних препаратів.
Основні методи діагностики
Діагноз “дилатаційна кардіоміопатія” ставлять на підставі інструментальної діагностики:
- УЗД серця – для оцінки стану органу та виявлення порушень.
- Рентгенографія – для визначення збільшення серцевої тіні у різні сторони, а також виявлення застою в легенях.
- Ехокардіографія – для оцінки розмірів камер, передсердь, амплітуди рухів стінок органа;
- ЕКГ – для виявлення ознак гіпертрофії лівого шлуночка.
- Скінціграфія міокарда – для точного постановки діагнозу та відмінності дилатаційної кардіоміопатії від ішемічної хвороби серця.
Додатково можуть проводитися біопсія, а також навантажувальні тести для оцінки функціональних здатностей серцево-судинної системи. Оскільки симптоми кардіоміопатії схожі на інші захворювання серця, лікар призначає диференційну діагностику.
Хід захворювання та наслідки
Дилатаційна кардіоміопатія відрізняється повільним перебігом. Часом стан пацієнта може покращуватися на певний час, після чого відбуваються повторні загострення. Якщо вчасно не виявити відхилення та не розпочати лікування, патологічний процес розповсюджується на інші камери серця. На місці міокарда може утворюватися фіброзна або рубцева тканина, що призводить до розтягнення м’яза та збільшення серцевих камер.
Без лікування хвороба часто призводить до недостатності функцій серця. Також існує ризик розвитку патологій:
- артеріальна та легенева тромбоемболія;
- погіршення серцевої провідності;
- аритмія, включаючи тяжку форму;
- негерметичність серцевих клапанів;
- раптова зупинка серця.
40-50% смертей від дилатаційної кардіоміопатії є раптовими та пов’язані з злоякісною аритмією або емболією. Це найбільш неблагоприятний прогноз для пацієнтів із шкідливими звичками, зокрема, зловживають алкоголем та курінням. Також існує вища ймовірність ускладнень при тромбоемболії та тахікардії.
Лікування
Терапія при кардіоміопатії спрямована на усунення основної причини (якщо це можливо), зняття патологічних проявів та запобігання небезпечним для здоров’я та життя ускладненням.
Залежно від важкості патології застосовують такі методи лікування:
- Медикаментозна терапія. Пацієнту призначають інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та інші препарати. Іноді призначають антикоагулянти та імунносупресори. Загалом, терапія така ж, як при серцевій недостатності зі зниженою фракцією викиду.
- Хірургічне лікування. Пацієнту можуть встановлювати імплантований кардіовертер-дефібрилятор, проводити серцеву ресинхронізуючу терапію, встановлювати шлуночковий вспоміжний пристрій або проводити трансплантацію.
Вагітність на тлі дилатаційної кардіоміопатії у науковій літературі описана не дуже широко. Відомо, що серцеві симптоми (серцева недостатність, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь, транзиторний ішемічний напад, смерть) частіше виникають ближче до кінця вагітності.
Лікарі рекомендують уникати вагітності жінкам з дилатаційною кардіоміопатією, якщо фракція викиду менше 30%.
Жінки, які за показаннями лікарів не можуть самостійно зачати, виносити або народити дитину, можуть скористатися послугами сурогатної матері. Якщо у потенційної мами є здорові яйцеклітини в достатній кількості, то вони можуть бути використані для культивування ембріона. Якщо використовується також сперма партнера, то дитина буде на 100% генетично пов’язана зі своїми біологічними батьками.