Анорексія – це розлад харчової поведінки (РГП), який може бути спровокований різними факторами. Проблема часто має психологічний характер і вимагає комплексного підходу до лікування. Анорексія без своєчасної і правильної терапії призводить до небезпечних для здоров’я та життя наслідків.
Що таке анорексія?
Анорексія – психічний розлад, при якому людина свідомо та жорстоко обмежує себе в споживанні їжі. Зустрічається у 1-2% населення всіх вікових груп, статей та обох статей. Однак частіше порушення діагностується у підлітків та молодих жінок у віці 14-25 років. До 0,3% підлітків страждають від анорексії.
Причини анорексії
Точна причина анорексії невідома. Зазвичай говорять про генетичні, психологічні та соціокультурні тригери або їх поєднання. Причини анорексії:
- Генетичні. До 80% ризику розвитку РГП є генетичним. Причина може полягати у біохімії мозку (особливостях продукції серотоніну та дофаміну, які можуть впливати на апетит, настрій). Іноді анорексію пов’язують із генетичною схильністю до рис характеру, які пов’язані з анорексією – перфекціонізмом і наполегливістю.
- Психологічні. Анорексія може виникнути, коли людина намагається справитися з важкими емоціями. Часто вони можуть виникати внаслідок фізичного або психологічного насильства. Імпульсивна поведінка, знижена самооцінка, високий рівень тривожності, обсесивно-компульсивні риси особистості також можуть стати витковим механізмом.
- Культурні. До розвитку анорексії може підштовхнути мода на худі тіла, пропаганда худоби в ЗМІ та інше.
Неможливо виключити вплив суспільства. Наприклад, тиск однолітків може стати серйозним тригером для підлітків.
Хто в групі ризику?
Анорексія може з’явитися у представників обох статей усіх вікових груп. Однак існують фактори, які підвищують ризик розвитку анорексії:
- вік (особливо підлітковий і період юності);
- належність до жіночої статі;
- сімейний анамнез (люди, чиї близькі родичі (батьки, брати, сестри) страждали від РГП, мають у 10 разів більше шансів зіткнутися з РГП);
- надмірні дієти;
- травматичні або значущі події (розлучення, насильство, переїзд, вступ до коледжу);
- кар’єра в певній галузі (гімнасти, моделі, танцюристи в зоні ризику).
Як протікає захворювання?
Розвиток анорексії відбувається на декілька етапів:
- Первинний, при якому пацієнт прагне знизити масу тіла, скорочуючи кількість продуктів при щоденному харчуванні.
- Аноректична. Характеризується переходом патології в активну фазу, при якій людина може втратити від 20 до 50% від своєї ваги.
- Кахектична. Найбільш важкий етап, при якому безконтрольно знижується маса тіла, відбувається дистрофія внутрішніх органів.
Класифікація
Анорексію поділяють на два типи: обмежувальну та очисну.
У першому випадку людина патологічно боїться повноти, обмежує себе в їжі, багато тренується, намагаючись отримати кращу фігуру.
У другому випадку обмежень в раціоні немає, але після кожного прийому їжі людина позбувається з’їденого (зазвичай за допомогою рвоти, клізм або послаблювальних засобів).
Також анорексія може бути типовою та атиповою.
Нервова анорексія (типова)
Це те, що зазвичай розуміють під терміном “анорексія”. Хворий сприймає своє тіло спотворено, постійно прагне схуднути без об’єктивної потреби. При нервовій анорексії людина відчуває болісний страх набрати вагу, і навіть незначне збільшення на кілька грамів викликає сильний стрес.
Атипова анорексія
При ній людина має симптоми нервової анорексії, значно втрачає в вазі, але маса тіла при цьому залишається в межах норми.
Людина обмежує себе в їжі, надмірно захоплена інтенсивними фізичними навантаженнями, може очищати шлунок після прийому їжі.
Зазвичай від атипової анорексії страждають люди, які раніше мали зайву вагу. Через історію їх здоров’я та швидкість втрати ваги “нормальна” маса тіла для них не є нормою.
Як діагностують захворювання?
Існують 3 основні критерії для діагностики нервової анорексії:
- Обмеження споживання калорій. Це призводить до втрати маси тіла, яка є занадто низькою для конкретної людини. Зазвичай це менше 70% середнього ІМТ для підлітків, а також ІМТ менше 15 у дорослих.
- Сильний страх набрати вагу.
- Спотворене уявлення про себе і свою вагу.
Інші симптоми анорексії:
- екстремальні обмеження в їжі, постійні дієти;
- позбавлення від з’їденої їжі (через рвоту, клізми, послаблювальні засоби);
- фокусування на “правильній” та “неправильній” їжі, відмова від прийомів їжі;
- фізичні наслідки недоїдання: худоба, безсоння, аномальні показники крові, відсутність менструації у жінок, зниження артеріального тиску, запори, болі в животі і т. д.)
Лабораторних досліджень для діагностики анорексії не існує. Однак лікар може призначити дослідження, щоб виключити інші захворювання, які могли бути причиною втрати ваги. Зазвичай проводять аналізи крові, дослідження гормонів, проби печінки, тестування функції нирок і т. д.
Лікування захворювання
Позбутися від анорексії можна тільки комплексно, використовуючи психіатричні, медикаментозні та фізіотерапевтичні методи лікування. Кожному пацієнту підбирається індивідуальна терапія, з урахуванням віку, особливостей перебігу та типу хвороби.
Важлива також спеціальна дієта, збагачена калоріями. Людині надається психотерапевтична допомога, спрямована на усвідомлення проблеми, прийняття себе. При необхідності призначаються антідепресанти та інші медикаментозні препарати, які відновлюють роботу внутрішніх органів і систем.
Наслідки
Важкі форми призводять до ряду негативних наслідків, що зменшують шанси повністю одужати та відновити здоров’я:
- проблеми в роботі імунної системи;
- серцево-судинні патології;
- остеопороз;
- хвороби крові;
- дисфункція органів травлення;
- дистрофія.
Безпліддя може стати наслідком анорексії. При анорексії погіршується робота ендокринної, репродуктивної систем, внаслідок чого вагітність не настає. Якщо фертильність не відновилася після видужання від анорексії, жінці можуть рекомендувати допоміжні репродуктивні технології, включаючи сурогатне материнство.